Найбільша держава Південної Америки найчастіше асоціюється з футболом, карнавалом та мильними операми. Більш «просунуті», залежно від освіти та професії, згадають архітектора Оскара Німейєра та фільм «Генерали піщаних кар'єрів». Бразилія , п'ята за величиною країна у світі, багатогранна, і кожен, хто приїжджає туди, знайде собі щось унікальне.
Затята київська мандрівниця Руслана Зінченко розповідає читачам «Сегодня» про свій досвід перебування у цій країні.
Час та місце
Час для поїздки краще вибирати осінній і весняний — влітку в Бразилії занадто спекотно і волого, і такий клімат важко переноситься, взимку теж дуже багато дощів. Та ще й літо — це сезон відпочинку для місцевих жителів. А якщо врахувати, що вони народ галасливий і експресивний, то іноді іноземця, який подорожує в літні місяці, відвідує думку про те, що в Бразилії дуже багато... бразильців! Навесні та восени готелі в курортних регіонах напівпорожні та обходяться дешевше мінімум на чверть. Останньою краплею на користь поїздки стала акція однієї з авіакомпаній. Зазвичай квиток на рейс Київ — Сан Паулу коштує $1300—1400. А тут настала акція — переліт за $1050 з особи. Маршрут поїздки обрали наступний: Ріо де Жанейро – водоспад Ігуасу – острів Санта-Катаріна.
Внутрішні перельоти
Без літаків ви Бразилію не побачите. Це величезна країна з різними природними зонами (в Амазонії дорог взагалі майже немає). Тому внутрішні авіаперевезення дуже добре налагоджені. Літаки нові, немає такого суворого контролю авіабезпеки, як в інших країнах. А за своїми принципами повітряне сполучення більше нагадує автобусне. Авіалайнер сідає маршрутом у кількох містах, де одні пасажири виходять, інші — заходять. Щоправда, це дороге задоволення: для двох перельоти всередині країни коштували приблизно $2000. До речі, всі авіаквитки ми купували ще у Києві.
Ріо - місто кришталевої мрії
У місті кришталевої мрії Остапа Бендера ми провели чотири дні. Не відбиратиму хліб у гідів, і дублюватиму путівники: зупинюся тільки на деяких практичних моментах.
Ми зняли апартаменти, оскільки готелі тут, подібно до інших туристичних центрів, дорогі. Орієнтувалися більше на місце, ніж комфорт. Тому обрали житло в Іпанемі (пляж та прилеглий до нього престижний район). Обійшлися вони $100 за добу. Інтер'єр виявився скромним: вищерблені тарілки, перекошені дверцята у шафах — усе це було присутнє. Згадали квартири радянської доби у чорноморських містах. Але оскільки ми з чоловіком весь день були у русі, то подібні речі особливо не засмучували. Крім того, досвід показав, що бразильці в Ріо дещо розхлябані. Персонал в готелі може забути, що у вас замовлено трансфер до аеропорту. Але слід віддати належне — якщо людина вже завинила, то намагається всіма силами виправити ситуацію.
З громадським транспортом вдалося швидко освоїтися, послугами таксі не користувалися. Найпростіше їздити у метро. З автобусами виявилося складніше — надто велике місто. Нарешті, у Ріо, як і у Києві, повно маршруток; на кінцевих зупинках горласті чорношкірі пацани голосно зазивають пасажирів. Нічого небезпечного в маршрутках немає: на іноземців криво не дивляться, сприймають їхню присутність спокійно.
Ще перед першою поїздкою я чула про злочинність у Ріо. Але нічого поганого з нами жодного разу не сталося. Звичайно, ми не сунулися у фавели (величезні квартали з нетрів, населеними біднотою). Це вже справді небезпечно. А в місті треба поводитися просто обачно — як і скрізь у світі.
З Ріо виїжджали з явним полегшенням. За кілька днів це величезне задушливе місто швидко втомлює.
На далекому півдні
Останнім пунктом подорожі стало місто Флоріанополіс на острові Санта-Катаріна. Цей острівець витягнутий уздовж узбережжя на південному краю країни і з'єднаний з материком мостом Ерсіліу-Лус - одним із найдовших підвісних мостів у світі завдовжки 819 м. Тут уже царство помірного клімату. Весною на Санта-Катарині просто рай земний — напівпорожні готелі та пляжі. Температура повітря 26-28 ° C, води - 24 ° C. Але для багатьох бразильців це вже холод. У цьому регіоні живе багато європейців, які спочатку оселилися на спекотній та вологій півночі Бразилії, а потім перебралися сюди, рятуючись від спеки.
Справжній розквіт цих місць розпочався з появою німців. Так Санта-Катаріна і стала курортним регіоном. Готель у Флоріанополісі виявився дешевшим, ніж апартаменти в Ріо ($60) і при цьому на порядку вище за умов та сервісу. Кожна ділянка побережжя тут відрізняється за поведінкою океану. Є як затишні лагуни, так і ідеальні місця для серфінгу з потужним прибоєм. Кажуть, що тут найвищі хвилі у Бразилії, які сягають далекої Антарктики. Але якщо ви не затятий серфер, то Санта-Катаріна стане місцем також і для спокійного пляжного відпочинку та гастрономічних надмірностей. Цікаво, що на пляжах майже немає лежаків – народ релаксує на стільчиках.
Одна із страв, яку варто скуштувати – secuencia de camarao. Воно є зміною страв у такому порядку - смажені краби, варені креветки, креветки в клярі, креветки в часниковому соусі та рибне філе в креветковому соусі. Така вечеря на двох коштує $30—35. Якщо набридло на пляжі, то варто взяти машину напрокат і покататися маленькими містечками на узбережжі південніше і північніше Флоріанополіса. Що незвичайно для нас — це машини на спирту: біопаливо в Бразилії використовується повсюдно.
Ігуасу - велика вода
Там, де сходяться кордони Бразилії, Аргентини та Парагваю, розташоване одне з природних чудес світу – водоспад Ігуасу. Точніше, це цілий комплекс із 270 водоспадів різної величини. Вода падає в них з висот від 60 до 80 м. Назва ж перекладається з мови місцевих індіанців невигадливо - "велика вода". Ось заради цієї «великої води» ми й прилетіли у Фош — мале містечко, єдина гідність якого полягає в близькості до Ігуаса. Туди треба їхати навесні: Ігуасу після сезону дощів повноводний та ефектний.
Водоспади входять до складу великого національного парку. Протяжність водоспадів на бразильській території – 5 км. Адже вони продовжуються ще й за бразильсько-аргентинським кордоном. Вхід до національного парку коштує приблизно $25. І не думайте, що це «квитки до Провалу», які продавав Остап Бендер — тобто просто за прохід. Туристів садять в автобус та везуть на кілька оглядових майданчиків. За окрему плату (залежно від програми туру $80-100) вам влаштують макуко-сафарі - підвезуть на човні майже під стіну падаючої води.
На другий день перебування ми поїхали на аргентинську ділянку водоспаду. Адже Бразилія — це вид на Ігуасу знизу, а Аргентина — вид зверху. Віза для поїздки не потрібна, а таксисти чудово знають значення слів «Аргентина» та «водоспад». Ми заплатили за подорож $100. Як виявилось, це дорого. Якщо час дозволяє, можна змовитися на $15—20 менше.
